На сьогоднішній день досить гостро стоїть питання закриття кордонів України та кордонів інших країн у зв’язку з поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Дана ситуація найбільше вплинула на туристичну сферу: договори на надання туристичних послуг були укладені, однак послуги за ним не були надані. Що робити далі та як бути із коштами сплаченими в рахунок неотриманого туристичного продукту?
На перший погляд туристу здається, що ситуація є патовою і вирішити її можливо лише шляхом погодження на пропозиції туроператора. В юридичній спільноті така ситуація розцінюється як така, коли турист як споживач є слабшою стороною в договірних відносинах з туроператором. В даному аспекті слід зважати на те, що відносини між туристом та туроператором (турагентом) є договірними, оскільки опосередковуються укладеним між ними договором на туристичне обслуговування. А отже, до таких відносин мають бути застосовані, зокрема, приписи Цивільного кодексу про необхідність врахування вимог законодавства про захист прав споживачів. Відповідно ж до Закону «Про захист прав споживачів» (ч. 1, 2 ст. 18) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору розцінюються як несправедливі в тому випадку, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача. Крім того, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.
Ключовими у врегулюванні ситуації, що сталася у зв’язку з введенням карантину, між учасниками туристичної сфери залишаються Цивільний кодекс України, Закони «Про туризм» та «Про захист прав споживачів», а також договір укладений між туристом та туроператором (турагентом). В залежності від позиції туриста ситуації можуть скластися наступні.
Турист бажає як тільки вдасться можливим скористатися туристичною послугою
Як правило, в такій ситуації туроператор (турагент) пропонують до підписання додаткову угоду, якою передбачаються нові умови туру. В таких випадках варто звертати увагу на формулювання, які туроператор (турагент) використовують в такій угоді. Досить часто туроператори (турагенти) прописують, що відповідно до додаткової угоди турист здійснює односторонню відмову від попередньо погодженої туристичної послуги. Однак таке формулювання не відповідає дійсній причині зміни умов первісного договору і покладає на туриста тягар у вигляді обов’язку відшкодування фактично понесених туроператором (турагентом) витрат.
Фактично понесені витрати представляють собою загальну вартість послуг на організацію договору – це бронювання готелю/авіаперевезення, сума штрафних санкцій, застосованих авіаперевізником/готелем за відмову від послуг і т. д. Відповідно до Закону «Про туризм», дійсно, турист у разі односторонньої відмови від виконання договору на туристичне обслуговування зобов’язаний відшкодувати туроператору (турагенту) фактично здійснені ним документально підтверджені витрати, пов’язані з відмовою. Але ж реальною причиною зміни умов є настання форс-мажорної обставини у зв’язку з введенням карантину, на що й мають звертати увагу туристи при вивченні умов запропонованої до підписання туроператором (турагентом) додаткової угоди.
Як правило, в договорі на туристичне обслуговування містяться окремі положення про форс-мажорні обставини. Вони можуть бути оформлені у вигляді окремого розділу або ж окремим(-и) пунктом(-ами) в договорі. Саме цими положеннями договору сторони й мають між собою керуватися. В кожному конкретному договорі передбачається власний порядок врегулювання ситуації форс-мажорної обставини. Як правило, прописується, що сторона, яка не може виконати свої зобов’язання за договором у зв’язку з настанням форс-мажорних обставин зобов’язується повідомити про це іншу сторону протягом певного строку. Однак, туроператори (турагенти) зловживають своїм становищем і не враховують це в додаткових угодах і прописують положення, які є вигідні ним і звільняють їх від будь-якої відповідальності.
Крім того, туроператори (турагенти) досить часто в додатковій угоді нібито з метою перенесення туру прописують дату до якої має бути погоджено тур, а також обмежують певними строками дату самого туру. Якщо вам туроператор (турагент) надіслав таку угоду, то ні в якому разі її не підписуйте, адже тривалість карантину є невідомою, а тому неможливо наперед бути впевненим, що ви зможете до вказаної в додатковій угоді дати здійснити новий тур.
Трапляються й інші випадки, коли туроператором (турагентом) пропонується туристам підписати додаткову угоду, якою змінити умови договору на туристичне обслуговування в частині, що стосується параметрів туристичної послуги, а саме залишити позиції туру (країна, маршрут, дати туру, готель тощо) відкритими (пустими). Підписуючи таку додаткову угоду, ви надаєте первісному договору статусу неукладеного. Обумовлено це тим, що Законом «Про туризм» (ч. 4 ст. 20) визначено вичерпний перелік умов договору, які є істотними і обов’язково мають бути погоджені сторонами в договорі і лише після погодження таких умов договору останній вважатиметься укладеним.
Туроператором (турагентом) можуть пропонуватися різні варіанти додаткової угоди – всі вони потребують детального юридичного аналізу, адже, на перший погляд, несуттєві зміни до первісного договору можуть потягнути наслідком те, що ви можете не лише не перенести тур на іншу дату, а й взагалі не повернути сплачені в рахунок такого туру кошти.
Зважаючи на те, що договір на туристичне обслуговування є договором приєднання (його умови встановлені однією із сторін у формулярах або стандартних формах), а тому ви можете змінити його шляхом направлення туроператору (турагенту) звернення із відповідною пропозицією та додатком у вигляді власної редакції додаткової угоди, якою вами пропонується внести зміни до первісного договору.
Турист бажає повернення сплачених в рахунок неотриманого туристичного продукту грошових коштів
Не виключено, що в силу власних об’єктивних чи суб’єктивних причин турист не забажає перенести тур на іншу дату, а тому логічно постане питання про повернення раніше сплачених в рахунок неотриманого туру грошових коштів. В такому випадку варто детально перечитати та вивчити положення основного договору в якому можуть бути прописані певні умови повернення таких коштів. Вони можуть бути оформлені окремим пунктом або прописуватися в контексті настання форс-мажорних обставин.
Можливим є те, що в тексті договору не згадуватиметься право туриста вимагати повернення коштів або ж навпаки прописане положення відповідно до якого передбачено право туроператора (турагента) не повертати кошти туристу за ненадані туристичні послуги. В такому випадку відповідні дії туроператора (турагента) по відмові у поверненні сплачених в рахунок туру грошових коштів будуть незаконними та такими, що суперечитимуть ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів». В будь-якому випадку туристу як споживачу туристичних послуг має бути повернено грошові кошти за неотриманий туристичний продукт. З цією метою туристу необхідно подати до туроператора (турагента) заяву на повернення коштів.
Туроператори можуть погодитися на повернення відповідних коштів, однак з вирахуванням фактично понесених туроператором (турагентом) витрат. Однак, варто звернути увагу, що навіть в самому Законі «Про туризм» прописується, що вираховуються лише ті витрати туроператора (туриста), які є документально підтверджені. Туроператори (турагенти) можуть зловживати своїм становищем та, посилаючись на комерційну таємницю, не надавати туристам інформацію про обсяг фактично понесених витрат. Більше того, за даними авіаперевізників туроператорами (турагентами) стягуються кошти, які хоч і були сплачені авіаперевізникам, однак були повернені у зв’язку з настанням тих же таки форс-мажорних обставин.
В таких випадках, знову ж, варто вичитувати договір на надання туристичних послуг, оскільки в такому досить часто прописується, що сторони за цим договором у випадку виникнення суперечностей вирішують такі шляхом переговорів. В такому випадку доведеться в претензійному порядку вирішувати питання і лише потім звертатися до суд.
Таким чином, туристам варто бути уважними та вичитувати документи, які пропонуються їм туроператорами (турагентами) до підписання. Адвокатське об’єднання «Неофеліс Ло Груп», маючи досвід в наданні правової допомоги туристам, може запевнити, що, вивчаючи пропозиції туроператорів (турагентів), необхідне системне бачення законодавства в сфері туризму, із захисту прав споживачів та як попередньо укладених між учасниками туристичного ринку документів, так і тих, що пропонуються до підписання. Очікувати від туроператора (турагента), що він піде на уступки, не варто. Єдино правильним рішенням є звернення до суду. В даному аспекті законодавство є лояльним до туристів та, як споживачів, звільняє від сплати судового збору при зверненні до суду. Коли Закон надає можливості – ними варто скористатися!
Адвокат Тарасова К. І.
Телефон: + 38(050)471-77-71
neofelis.com.ua/new
Адреса електронної пошти: neofelis.lg@gmail.com