Починаючи з 15 березня 2018 року у сторони захисту, а якщо бути точнішими, то у підозрюваного, його захисника чи законного представника, з’явилася можливість оскаржувати повідомлення про підозру. До цього сторона захисту таким правом не наділялась. Попри прогресивність такого положення КПК, таке право особа може реалізувати лише по спливу двох місяців з дня повідомлення особи про підозру у вчиненні злочину. Двомісячним строк – не багато і не мало, але достатньо для того, щоб закінчити досудове розслідування, в т. ч. шляхом складення слідчим та погодження з прокурором обвинувального акту та направлення останнім такого акта з реєстром матеріалів до суду. Слід констатувати, що в такому випадку право сторони захисту на оскарження підозри є повністю знівельованим.
Варто бути готовим й до того, що після оскарження повідомлення про підозру та її скасування слідчим або прокурором може бути виправлено недоліки раніше складеного повідомлення про підозру або повторно складено нову підозру та вручено її в тому ж кримінальному провадженню тій же особі.
Все ж таки, якщо по спливу згаданого раніше двомісячного строку досудове розслідування з тих чи інших причин не було закінчено, то варто знати на що саме звертати увагу при оскарженні повідомлення про підозру.
Повідомлення про підозру як процесуальна дія здійснюється у виключно визначеному переліку випадків та як процесуальний документ має чіткі вимоги до його змісту, який досить часто являються необґрунтованими та з невірною правовою кваліфікацією злочину.
Непоодинокими також являються випадки, коли представниками правоохоронних органів порушується порядок повідомлення про підозру: пропущено строки досудового розслідування, вручення підозри неуповноваженою особою, вручення без внесення запису до ЄРДР, порушення процедури вручення такого повідомлення.
При дослідженні повідомлення про підозру як процесуального документу варто якомога детальніше вичитувати його текст, оскільки значення можуть як незначні деталі (дати, підписи та інші реквізити документу), так і вагомі його частини – наявність доказів та їх вагомість для підозри особи у вчиненні злочину.
Важливо звертати увагу на те, як та хто саме складає та вручає підозру. У будь-якому випадку КПК вимагає саме вручення, а не передання будь-яким іншим способом повідомлення про підозру. Іншими словами – надіслання поштою або залишення підозри під дверима є незаконним.
Стосовно встановлення належного суб’єкта складення підозри, то такими є прокурор та слідчий. Однак, якщо повідомлення про підозру складає слідчий, то в подальшому такий документ має обов’язково бути погоджений прокурором. Варто також враховувати, що існує категорія осіб яким повідомлення про підозру може бути вручено лише конкретно визначеними посадовими особами. Наприклад, письмове повідомлення про підозру судді здійснюється Генеральним прокурором або його заступником.
Нехтувати правом на оскарження підозри не варто, оскільки за врученням повідомлення про підозру як правило слідує застосування до підозрюваного запобіжного заходу, а тому, оскаржуючи підозру, у випадку її задоволення відповідної скарги одночасно може бути скасовано відповідний запобіжний захід (звільнення з під варти або від домашнього арешту, повернення грошової застави, припинення арешту майна тощо). Крім того, якщо суд визнає незаконним вручення повідомлення про підозру, то ви цілком можете в подальшому звернутися до суду для отримання відшкодування за вчинені відносно вас неправомірні дії правоохоронними органами.
Якщо залишились питання або потребуєте кваліфікованої правової допомоги адвоката у кримінальних справах, команда АО “Neofelis Lаw Group” рада допомогти.
+38(050)471-77-71
neofelis.lg@gmail.com