Незаконні затримання – є досить поширеною практикою правоохоронних органів. Як правило, незаконність затримання є наслідком недотримання процедури здійснення такого, що, попри тимчасовість такого заходу, тягне за собою порушення фундаментальних прав людини – права на свободу та особисту недоторканість. Яких же саме вимог КПК не дотримується слідство?
Затримання особи має здійснюватися, як правило, за ухвалою суду. Ніякі ані постанови прокурора, ані доручення слідчого, не є підставою для затримання особи. КПК надає виключний перелік випадків, коли особу може бути затримано без ухвали слідчого судді, і саме таким переліком підстав найчастіше слідчі намагаються обґрунтувати затримання тієї чи іншої особи, що обумовлене тим, що звертаючись до суду з клопотанням про затримання особи необхідно довести, що така особа причетна до вчинення злочину та що є необхідність в позбавленні її свободи.
Так, будь-ким може бути затримано особу злочинця без ухвали суду, коли таке затримання здійснюється при вчиненні або замаху на вчинення кримінального правопорушення, а також, безпосередньо після вчинення злочину чи під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється у вчиненні відповідного злочину. Іншими словами, мова й де про ті випадки, коли зберігається зоровий контроль за тим, що саме конкретною особою було вчинено злочин. Однак, затримання представниками правоохоронних органів в перерахованих випадках може здійснюватися тільки, якщо за злочин у вчиненні якого підозрюється особа передбачається санкція у вигляді позбавлення волі.
Окрім того, якщо затримання здійснюється представниками правоохоронних органів, то окрім того, що має бути складений протокол (а не рапорт, що часто роблять на практиці патрульні поліцейські) з зазначенням всієї інформації, вказання якої вимагається КПК (час та місце фактичного затримання, підстави та ін.), також особі має бути повідомлено про підстави затримання, про те, у вчиненні якого саме злочину особа підозрюється. В обов’язковому порядку особі роз’яснюється її право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або ж навпаки – відмовитися говорити з приводу підозри.
Якщо особа була затримана без ухвали слідчого судді, то строк затримання такої особи не може перевищувати 72 годин. При цьому, строк затримання ні в якому разі не обчислюється з моменту складення протоколу чи доставлення особи до правоохоронних органів. Момент затримання починається обчислюватися з того часу, коли особа була зупинена представниками правоохоронних органів і не мала в силу цього можливості вільно пересуватися за власним бажанням в необхідному для неї напрямку. Однак, правоохоронці не враховують цього, що, як правило, має наслідком затримання особи понад відведений для цього законодавством час – розрив у часі можу бити занадто великим.
Водночас слід враховувати, що затриманій особі протягом 24 годин з моменту затримання (однак не пізніше) має бути вручено підозру. Інакше така особа підлягає негайному звільненню.
Крім того, існує категорія осіб відносно яких в силу їх спеціального правового статусу та наданих ним гарантій затримання здійснюється в особливому порядку. Так, наприклад затримання судді може здійснюватися лише за згодою Вищої ради правосуддя. Виключення становлять випадки, коли суддя затримується під час або ж після вчинення ним тяжкого чи особливо тяжкого злочину. Затримання народного депутата може здійснюватися за попереднім погодженням Генерального прокурора; виняток – затримання після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, пов’язаного із застосуванням насильства, або такого, що спричинив загибель людини.
Неодноразовими є випадки, коли затримання здійснюється оперативними співробітниками, однак це не входить в поле компетенції останніх. Відповідно до ст. 40 КПК слідчий має право доручити відповідним оперативним підрозділам проведення лише слідчих (розшукових) та негласних (слідчих) розшукових дій, до яких затримання не відноситься.
Якщо залишились питання або необхідна консультація, команда АО “Neofelis Lаw Group” рада допомогти.
📞 +38(050)471-77-71
📬 neofelislg@gmail.com