Neofelis

Сімейні спори

Рішення складних і запущених справ



Професіонали Адвокатського об’єднання “Neofelis Law Group” розуміють, що кожна сімейна справа має строго індивідуальний характер. Наші фахівці розуміють необхідність, перш за все, залагодити найбільш критичні аспекти сімейного конфлікту, щоб мінімізувати можливі витрати сторін спору.

Сімейна практика АО “NEOFELIS” включає такі послуги:

  • Розірвання шлюбу

Здавалося б любов буде вічною і не переборною, але не завжди все відбувається так. Різний спосіб життя, погляди та інші причини можуть призвести до бажання завершити шлюбні відносити та розійтися. Не завжди все вдається вирішити мирним шляхом, адже існує те, чого не хочеться або ж неможливо поділити – спільні діти, будинок, автомобіль тощо. У таких випадках все можливо вирішити лише через суд.

Здавалося б любов буде вічною і не переборною, але не завжди все відбувається так. Різний спосіб життя, погляди та інші причини можуть призвести до бажання завершити шлюбні відносити та розійтися. Не завжди все вдається вирішити мирним шляхом, адже існує те, чого не хочеться або ж неможливо поділити – спільні діти, будинок, автомобіль тощо. У таких випадках все можливо вирішити лише через суд.

Існує три шляхи розірвання шлюбу у судовому порядку.

По-перше, в загальному порядку шляхом подання позовної заяви за за зареєстрованим місцем проживання особи, яка таку заяву подає, або за домовленістю подружжя за місце проживання іншого з них. Подаючи позовну заяву про розірвання шлюбу, слід бути уважним, адже існують випадки при яких розгляд судом такої заяви не можливий. Крім того, варто забезпечити доведення неможливості подальшого спільного проживання подружжя та того, що збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них та інтересам дітей.

По-друге, у порядку спрощеного провадження. Прерогативою такого провадження є 60-денний максимальний строк розгляду поданої позовної заяви з моменту відкриття судом провадження. З цією метою у тексті самої позовної заяви або ж направленням окремого клопотання слід повідомити суд про бажання розгляду поданої заяви у порядку спрощеного провадження.

По-третє, в окремому провадженні, що є оптимальним для тих подружь, які вже визначилися стосовно того, з ким саме із них будуть проживати їх спільні діти і  порядку участі у вихованні дитини. З цією метою між подружжям має бути укладено договір у якому визначити, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей. Такий договір має бути нотаріально посвідчений. Рішення про розірвання шлюбу за поданою в окремому провадженні заявою суд виносить після спливу одного місяця.

  • Поділ спільно набутого майна подружжя

    Поділ спільного майна подружжя може здійснюватися як після розірвання шлюбу в судовому порядку за наявності між ними спору, так і під час існування шлюбу, у процесі його розірвання.

    Сімейне законодавство визначає, що майно, яке набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). А тому, за загальним правилом, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. У зв’язку з цим, традиційно, кожен з подружжя намагається приховати майно нажите під час перебування в шлюбі та спільного проживання подружжя і в той же час викрити всі можливі доходи та інше майно іншого з подружжя.

    В той же час, сімейне законодавство оперує поняттям особистої приватної власності дружини, чоловіка, під яким розуміє майно, яке не відноситься до спільної сумісної власності подружжя і не підлягає поділу між подружжям.

    Межа між спільно нажитою і приватною власністю одного з подружжя дуже тонка, а судова практика щодо цього питання досить неоднозначна. У зв’язку з цим, у даній категорії справ без кваліфікованої допомоги адвоката не обійтися.

    Завдання адвоката, який представляє інтереси клієнта у справі про поділ спільного майна подружжя, – не допустити поділу особистого майна клієнта, нажитого за час перебування у шлюбі або спільного проживання без реєстрації шлюбу, та забезпечити співрозмірний поділ майна, яке було нажите подружжям під час шлюбу (в т. ч. цивільного).

  • Визначення місця проживання дітей

Батьки вправі в договірному порядку вирішити питання порядку здійснення батьківських прав кожного з них у процесі виховання дітей, в т. ч. це стосується і визначення місця проживання дітей.

Якщо ж батьки не дійшли згоди у визначенні місця проживання дітей (що, як правило, і трапляється), то спір між ними може бути вирішений органом опіки та піклування. З цією метою необхідно звернутись до районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської, районної у містах, сільської, селищної ради. Місцевий орган опіки та піклування, який призначить засідання комісії, викличе обох батьків, проведе з ними бесіди, оцінить інші обставини та винесе відповідне рішення.

Однак, навіть при винесенні органом опіки та піклування рішення на Вашу користь, це ще не гарантує того, що таке рішення не буде оскаржено в судовому порядку. У зв’язку з цим більшість клієнтів одразу бажають вирішувати питання визначення місця проживання дітей в судовому порядку.

Звернувшись до суду, ключова задача довести, що Ви відповідально ставитеся до своїх батьківських обов’язків; маєте можливість забезпечити умови належного проживання та виховання дітей та інші обставини, які б свідчили про забезпечення Вами якнайкращих інтересів дитини. Будьте готовими до того, що інший з подружжя може скомпрометувати Вас.

Окрім необхідності доведення Вашої спроможності забезпечення належних розвитку та умов проживання дитини, також необхідно буде дотриматися всіх необхідних процедурних моментів, адже навіть при винесенні судом першої інстанції рішення на Вашу користь, воно з формальних причин з легкістю може бути скасованого судом апеляційної інстанції.

Правова допомога адвоката в даній категорії справ є незамінною, адже в боротьбі за визначення місця проживання дитини без кваліфікованої юридичної допомоги не обійтися, а будь які самостійні починання можуть призвести до винесення судового рішення не на користь особи, що має право брати п

овноцінну участь у вихованні власної дитини.

  • Отримання дозволу на виїзд за кордон дітей в судовому порядку

Після розірвання шлюбу, або ж, припинення фактичних сімейних відносин, між батьками, в яких є діти, може виникнути спір, відносно дозволу на виїзд одного з них разом з дитиною за кордон України без супроводу іншого з батьків. Такі спори часто виникають у тому випадку, коли той з батьків, з ким проживає дитина, має намір виїхати за кордон України на постійне місце проживання, або має намір регулярно їздити з дитиною на відпочинок і лікування за кордон.

Чинне законодавство свідчить, що діти, яким немає шістнадцяти, можуть виїжджати за межі України разом зі своїми батьками або одним із них. Неповнолітнім дозволено перетинати державний кордон, перебуваючи під наглядом опікуна або піклувальника. Згода батьків дозволяє дітям виїжджати в іншу країну з особою, що супроводжує.

Нерідко один з батьків, який/яка розлучилися з колишнім подружжям, турбуються чи обов’язково доведеться добиватися дозволу батька на закордонну поїздку.

На сьогоднішній день батько, з яким дитина проживає постійно, може виїжджати за кордон з дитиною на термін до 1 місяця. Це можливо, якщо попередньо було винесено:

рішення суду про постійне проживання дитини зі своєю мамою або з батьком;

рішення органу опіки про підтвердження місця проживання дитини з мамою або з татом.

Таким чином, якщо рішенням суду визначено місце проживання з одним із батьків або органом опіки підтверджено проживання дитини з одним із батьків, то останній/остання має можливість виїзду за кордон з дитиною без дозволу іншого із батьків дитини. Аналогічно визначенню місця проживання дитини з одним з батьків, доведенню підлягають Ваша спроможність забезпечення належних розвитку та умов проживання дитини, якнайкращих інтересів останньої.

  • Стягнення аліментів

Не поодинокі випадки, коли один із подружжя відмовляється брати участь у вихованні власної дитини та сплачувати аліменти на дитину. У таких випадках питання сплати аліментів має вирішуватися у судовому порядку.

Той з батьків, з ким мешкає дитина, має право звернутися до суду з відповідним позовом. У такому випадку аліменти на дитину присуджуються або як частка від заробітку, або у вигляді конкретно визначеної суми.

На сьогодні національне законодавство встановлює два порядки стягнення аліментів через суд. По-перше, шляхом звичного повноцінного судового розгляд справи про стягнення аліментів та, по-друге, у спрощеному порядку – наказному провадженні.

Стягнення аліментів у наказному провадженні полягає у тому, що суд не викликає стягувача та платника аліментів до суду, не відбувається судових засідань. Стягувач аліментів подає до суду відповідну заяву, до якої додає докази про наявність дитини та її проживання разом зі стягувачем. Суд, перевіривши надані документи, виносить судовий наказ, в якому вказує про стягнення аліментів на дитину чи дітей. Такий судовий наказ являється виконавчим документом, який підлягає виконанню державною виконавчою службою за місцем проживання або місцем роботи платника аліментів. Це найшвидший спосіб стягнути аліменти. Однак, у порядку наказного провадження аліменти можна стягнути лише у чітко визначених законодавством розмірах.

Втім, коли стягувач аліментів бажає отримати більший розмір аліментів, аніж той, який ним був би отриманий в порядку наказного провадження, то в також випадку такій особі варто звертатися до суду з позовною заявою в загальному порядку. В такому випадку, Ви зможете на власний розсуд визначити не лише розмір аліментів, а й спосіб їх стягнення.

  • Встановлення та оспорювання батьківства в судовому порядку

Встановлення батьківства в Україні проводиться в судовому порядку на підставі наданих доказів. Вказане передбачено Сімейним кодексом України та може бути реалізовано шляхом подачі відповідної заяви до суду.

Встановлення батьківства здійснюється наступним чином: в органах реєстрації актів цивільного стану – підставою вважається добровільна згода обох батьків (для осіб, які проживають у неофіційному шлюбі); за заявою батька дитини, який не перебуває в шлюбі з його матір’ю (на момент народження); згідно з постановою рішення суду. І лишень, коли відсутня добровільна згода одного з батьків дитини виникає необхідність у судовому порядку встановлення батьківства.

Аби батьківство було визнано судом, необхідно надати вичерпну інформацію, яка підтвердить факт спільного проживання батьків дитини при відсутності зафіксованих в РАЦСі шлюбних відносин між ними. Сюди відносяться показання свідків, спільні фотографії, особисте листування, документи, що підтверджують ведення загального побуту.

Головним інструментом доказу є судова молекулярно-генетична експертиза, яку можна пройти добровільно або ж примусово – на вимогу суду.

Не виключеними є випадки й оспорювання батьківства, адже, як правило, народження дитини для її батьків це спосіб продовження роду. Коли у батька виникають сумніви відносно біологічного походження дитини, а тим більше якщо походження дитини від іншого чоловіка очевидне та не заперечується дружиною, то не кожен чоловік візьметься виховувати таку дитину. У зв’язку з цим ініціюється процедура оспорювання батьківства.

Як і для встановлення батьківства, так і для його оспорювання, важливим є проведення молекулярно-генетичної експертизи, яка в підсумку стає ключовим доказом.

Спори щодо батьківства вимагають від позивача та відповідача значних витрат часу, нервів і сил, вартість яких не можна виміряти грошима. Адвокати «Неофеліс Ло Груп» допоможуть уникнути багатьох труднощів, зберуть необхідні документи, складуть та подадуть позовну заяву до суду та здійснять представництво інтересів клієнта в суді.

  • Позбавлення батьківських прав і визначення місця проживання дитини

Позбавлення батьківських прав – це крайня міра, яка застосовується до батьків, які систематично не виконують своїх батьківських обов’язків, зловживають алкогольними або наркотичними засобами, або ж були засуджені за злочин проти дитини. Ініціатором такої процедури може бути не тільки другий з батьків, а й інші родичі, а також компетентні органи.

Позбавлення батьківських прав з юридичної точки зору є доволі складною процедурою, оскільки пов’язана не тільки з моральною складовою процесу, а й з доказовою базою, яку необхідно надати суду для отримання позитивного рішення. Позови такого роду торкаються чимало законодавчих та нормативних актів, розібратися в яких самостійно майже неможливо. Розгляд справ про позбавлення батьківських прав без участі компетентного адвоката у більшості випадків виявиться марним.

Необхідно розуміти, що процеси, які пов’язані з позбавленням батьківських прав, відбуваються за участю органів опіки та піклування. Позов розглядається судом, у першу чергу, зі сторони забезпечення інтересів дитини.

Участь адвоката в судовому процесі дозволяє зберегти за дітьми численні майнові та особисті права, зокрема, права на спадщину.

_______________________________________________________

Наше Адвокатське об’єднання націлене на те, щоб вирішувати сімейні суперечки з мінімальними втратами для нашого замовника і найбільш ефективним результатом. Фахівці Neofelis Law Group мають багатий досвід і напрацьовані технології для швидкого вирішення проблем наших клієнтів. Кожен юридичний прецедент має безліч нюансів, які наші юристи враховують у своїй роботі. Ми допоможемо знайти «приховане» майно, встановити батьківство, розділити корпоративні права, захистити права дітей та їх батьків, стягнути аліменти з несприятливих платників, а також вирішити міжнародні сімейні суперечки.

Ключові контакти

Замовити консультацію